Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b

У салоні і каютах пароплаву майже нікого не лиши-

— До побачення!

лося.

Він уже розвернувся, аби піти, коли вона зупини-

Модний цирульник мсьє Очінь збирав свої інстру-

ла його:

менти.

— А скажіть, будь ласка, ви татусеві моєму правду

Мім витирав з обличчя білий грим і червону по-

сказали?

смішку, під якими проявилося досить сумне і втомле-

— Про що це?

не обличчя.

— Як же? — розгубилася Муся. — Ну, про те, що

Муся теж іще лишалася в каюті, збираючи свої ре-

я вам гарним помічником була…

чі, зв’язуючи в охайний оберемок книжки.

Олексій зробив крок до неї, пильно поглянув:

Вона вже готова була вийти, адже на причалі на

— Невже? Не пам’ятаю…

неї вже чекав ескорт у складі трьох офіцерів, призна-

Муся аж підскочила:

чених батьком супроводжувати її на вокзал, як у две-

— Ух, ви! Ну й забирайте!

рі тихо постукали.

— Нестерпний у вас характер, Маріє Матвіївно, —

— Дозволите?

похитав головою Крапка. — Ось пом’янете моє сло-

Муся здивовано скинула брови, оглядаючи Крапку.

во: ніхто з вами не уживеться…

Він зійшов на берег раніше, зібравши всі свої речі.

Муся від гніву аж зв’язку книг з рук зронила.

Навіть не попрощався.

Засопіла.

Тепер він був поголений, у новому костюмі, котрий, Спиною повернулася: мовляв, більше вас не за-

певно, встиг купити у модному магазині на Дериба-

тримую!

сівській, з новою чистою пов’язкою на голові, з-під

З порогу почула тихе:

якої стирчав досить кумедний «їжачок» із зістрижено-

— …але я б спробував…

го довкола рани волосся.

Обернулася, палаючи щоками, мов варений рак:

220

— Це що, пропозиція?! — аж задихнулася. — Так

от знайте: якби я і змогла з кимось ужитися, як ви ви-

словилися, так це лише з доктором Шерлом!

Ухопила книжку з купи, затрясла нею перед носом

нахаби:

Літературно-художнє видання

— Я б тільки йому все життя й служила!

Олексій звів очі вгору, мовляв, ох, вже цей розтри-

клятий Шерл!

Наблизився, висмикнув з її рук пелехату брошурку.

Натомість вийняв із кишені нову, що на причалі

РОЗДОБУДЬКО Ірен

вранці придбав.

Подвійна гра в чотири руки

Узяв з трельяжу перо, макнув у чорнильницю і ви-

Роман

вів на титульній сторінці автограф.

— Ось вам історія свіжіша. Від автора…

Муся…

А що Муся?

Як передати, що з нею сталося цієї самої миті?

Хіба що так: підстрибнула і… давай кулачками мо-

Головний редактор С. С. Скляр

лотити по чім попало — в груди, по плечах.

Завідувач редакції Г. В. Сологуб

Негідник! Зрадник! А вона ж усю дорогу…

Відповідальний за випуск Т. М. Куксова

Але нічого вимовити не встигла, опинившись

Редактор Г. В. Пагутяк

Художній редактор Т. О. Волошина

в обіймах.

Технічний редактор І. О. Гнідая

Хоча ніхто за ними в цю мить і не спостерігав…

Коректор І. Г. Веремій

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»

Св. № ДК65 від 26.05.2000

61140, Харків-140, просп. Гагаріна, 20а

E-mail: [email protected]

Від золотого письменника

www.trade.bookclub.ua

України!

Книжка-сповідь, книжка-спогад, книжка-роздум…

Це книжка про життя. Радянське дитинство, студентська мо-

e-mail: [email protected]

лодість, похмурий період «заробляння грошей» у 90-ті, дитячі

спогади про бабусине «абалдєнне» пальто і сукню, яку та ши-

ла для поїздки в Китай до дідуся. А ще про

e-mail: [email protected]

те, що ніколи не треба здаватися, треба ма-

www. trade.bookclub.ua

e-mail: [email protected]

ти власну думку й відстоювати її, допомага-

ти тому, кому гірше, і радіти життю.

Кожен знайде в ній щось для себе, про

себе. Вона і для молодих — аби вони зро-

зуміли, що життя прекрасне і… коротке.

e-mail: [email protected]

І йшли по ньому без страху. І для старших,

www.bookclub.ua

аби вони пригадали своє — таке довге! —

життя. І зрозуміли, що воно — прекрасне.

Ідеальні дружини

чи ідеальні жертви?

Роздобудько І.

Хто з чоловіків не мріяв про ідеальну дру-

Р64

Подвійна гра в чотири руки : роман / Ірен Роздобудь-

жину? Дружину, яка буде слухняною, по-

кірною та щиро кохатиме свого обранця?

ко ; передм. В. Марченка ; худож. А. Печенізький — Хар-

Знайти таку дуже легко. Треба лише зверну-

ків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. —

тися до ліцею слухняних дружин…

224 с. : іл.

Пат — вихованка ліцею, яку переконують:

ISBN 978-966-14-8438-1 (PDF)

усе, що відбувається за межами закладу, не

варте уваги, а справжнє життя полягає у покірному служінні

Юна Марія Гурчик обожнює дві речі: детективи доктора Шерла та роз-

своєму майбутньому чоловікові. Та випадкове знайомство

слідування загадкових злочинів. Ось і цього разу норовлива генераль-

ська дочка не може відмовитись від нової справи! Убито талановитого

з саксофоністом, який завітав до їхньо го закладу під час роз-

інже нера, а з його дому викрадено креслення нової моделі аероплана.

слідування вбивства однієї з вихованок, відкриває їй очі: те, Ниточка розслідування приводить Мусю до пароплава «Цариця Дніпра».

чого їх навчали, насправді омана і існує ще й інше життя — віль-

Десь на його палубі серед респектабельних пасажирів зачаївся вбивця…

Не вагаючись, відчайдушна дівчина вирушає у смертельно небезпечний

не та прекрасне.

круїз. Під підозрою всі! Та не всі виживуть…

Намагаючись відборонити свою свободу, вона втікає з за-

УДК 821.161.2

кладу й опиняється на вулиці, до якої зовсім не пристосова-

ББК 84.4УКР

на. Чи зможе вона вижити у світі, про який нічого не знає?

Від авторки понад 25 романів

і 6 кіносценаріїв!

Якби можна було повернутися в минуле

і щось змінити — хто про таке не мріяв? На-

віть успішній журналістці й начебто щасли-

вій дружині Ніці є що виправити. Є дівчин-

ка — та це ж сама Ніка, тільки на 30 років

молодша. І є хлопчик — її найкращий друг,

життя якого скінчиться зарано. Завтра він

загине в автокатастрофі, а Ніка помре для телебачення —

пі сля страшного потрясіння почне затинатися. Щоб завадити

цьому, треба вирушити в минуле. І не обов’язково вигаду вати

машину часу — досить просто увійти до свого старого під’їзду…

Ні, вона не з’їхала з глузду, то лікар порадив: вона ж хоче на-

решті припинити затинатися та почути свій голос у прямому

ефірі! Чи чого вона насправді хоче? Урятувати товариша своїх

дитячих ігор? Або у 80-х, у добу дефіциту, стати в чергу за

справжнім коханням?

Два твори в одній книжці!

Мирослава дізналася, що їй лишилося жити

лічені дні. Ця звістка перевернула її світ, і не-

сподівано до неї прийшло прозріння: «вда-

лий» шлюб насправді — суцільний фарс,

а «зразковий» чоловік планомірно вбиває

в ній особистість. Унормоване, «розкладене

по поличках» життя летить шкереберть, і те-

пер Мирослава готова на будь-які авантю-

ри. Та чи зможе вона в цей один-єдиний день стати такою лю-

диною, якою навіть не мріяла бути: зважитися на справжні

вчинки, сміливо подивитися в майбутнє й нарешті відчути ща-

стя? («Все, що я хотіла сьогодні»)

Ірен уже звикла до болю, але раптом їй випала можливість

ризикнути — або відновити можливість рухатися, або і далі

марнувати життя в ліжку. Розум диктував: обери своїм хірур-

гом світило науки, але інтуїція підказувала: довірся молодому

спеціалістові. Винагородою за сміливість стало розуміння, що

її оновлене життя — прекрасне, а попереду приємні несподі-

ванки… («Лікарняна повість»)